Семінар - практикум «Профілактика жорстокого поводження з дітьми»

Семінар - практикум для педагогів

«Профілактика жорстокого поводження з дітьми»

Мета семінару:  привернути увагу працівників навчального закладу до проблеми правової освіти дитини , як складової спеціалізації, вчити педагогів працювати в тісній взаємодії з батьками використовуючи нетрадиційні форми та методи; ознайомити з основними проблеми насильства над дитиною; активізувати працівників школи на творчий пошук найоптимальніших засобів та прийомів виховання дітей у дусі поваги до прав людини.

Учасники семінару:     вчителі

Матеріал: правила роботи семінару-практикуму; «Жорстоке поводження з дітьми та його наслідки» (презентація); нитки та картки «РОДИНА», «ДИТИНА», «ЛЮБОВ»,«ОСВІТА», «ПРАВА», «НАДІЯ»,«ДІМ»; 2 ватмани-меморандуми батьків до дитини «Я хочу, щоб моя дитина…», та до батьків «Я хочу, щоб мої батьки…», ватман з намальованою дитиною та картки: Дотик; Слова заохочення; Час; Подарунок; Допомога.

Правила роботи семінару-практикуму

У виконанні завдань беруть участь всі учасники; кожен має право висловити свою думку з обговорюваного питання; промовець говорить від власного імені; один говорить — всі слухають, не перебиваючи; учасники зберігають оптимальний темп виконання завдань.

Хід семінару-практикуму

1.Вправа «Асоціація імені»

Кожен учасник називає своє ім’я, потім називає якусь одну свою характерну рису, яка починається тією ж літерою, що і його ім’я. Наступний учасник повторює імена і характеристики  попередніх учасників та додає власні. (Н-д: Віра –відповідальна, а Женя –життєрадісна. Таня –тактовна)

Всі учасники дуже різні, але будуть виконувати спільну роботу.

Ця вправа нам допомогла зрозуміти, що кожна людина – окреме «Я», особистість, яка мало чим схожа на сусіда. Ми розмовляємо по-різному, по-різному думаємо, висловлюємося, іноді сперечаємося, але завжди маємо пам’ятати: всі люди на Землі мають однакові права, і головне їхнє право – право бути такими, якими вони є.

2. Закріплення законодавчого забезпечення прав дитини.

Дитинство — найважливіший, самобутній і неповторний період у становленні особистості. Саме в цей час дитина формується фізично, психічно й інтелектуально, набуває необхідних знань, умінь та навичок. І саме в цей період вона потребує найбільшої уваги й захисту. Будь-які травми полишають слід, може, й на все життя. Від ставлення до дітей, розуміння їхніх проблем, інтересів та потреб, стану охорони здоров'я залежить доля кожної дитини й розвиток суспільства загалом.

Міжнародне співтовариство в особі Організації Об'єднаних Націй уже кілька десятиріч працює над тим, щоб створити дітям усього світу якнайкращі умови для життя й усебічного розвитку. Результатом цієї праці стала низка міжнародних документів надзвичайної ваги, які стосуються прав дитини і забезпечення виживання, захисту та розвитку юного покоління землян. Зокрема, був створений дитячий фонд ООН — ЮНІСЕФ.

Основними міжнародними документами ЮНІСЕФ щодо прав дітей є:

 Вправа «Запитання – відповідь»

1.В якому році прийнята Декларація прав дитини?(59р)

2.Коли була прийнята Конвенція ООН про права дитини? (20 листопада 1989 рік),

3.Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей (1990 р.).

4.  В якому році Україна приєдналася до Конвенції ООН про права дитини? (27 вересня 1991 рік)

5.В якому році прийнята Декларація прав людини?

(11 грудня 1948 рік)

 6.Коли був прийнятий Закон України «Про дошкільну освіту»? (11 липня 2001 рік)

7.В якому році затверджена Національна програма «Діти України»?      (  18 січня 1996 рік)

8.Назвіть основний міжнародний документ, який захищає права дітей в усьому світі?( Конвенція ООН )

Безумовно, головним виконавцем Конвенції є держава. Вона вирішує питання правового та соціального захисту дітей, дбає про зменшення негативного впливу зовнішнього середовища на стан дитячого здоров'я, розвиває мережу медичних та оздоровчо-профілактичних закладів, забезпечує планомірний розвиток системи освіти.

Другий виконавець — родина. Тільки родина є природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і ду-ховного розвитку дитини, для її матеріального забезпечення. Саме родина виступає для неї основним джерелом матеріальної та емоційної підтримки, психологічного захисту, засобом збереження і передачі національно-культурних і загальнолюдських вартостей.

Третій головний виконавець — суспільство, яке має забезпечити дітям повноправну участь у всіх сферах діяльності, що їх стосується. Зусилля суспільства мають бути спрямовані на створення розвиненої системи патронату сім'ї трудовими колективами та громадськими організаціями, що сприятиме наданню адресної допомоги дітям з "важких", неповних та убогих сімей.  Державна політика щодо дітей значною мірою реалізується в освітній галузі. Саме в освіті зосереджено найбільший потенціал для становлення особистості, а тому, насамперед, від освітян залежить, яким буде наше суспільство сьогодні і завтра. В центрі ж усієї освітянської роботи, як відомо, має бути дитина.

3. Складові форми роботи з батьками.

Навчання правам людини - це довготривалий процес і здійснюється він на всіх етапах навчання і виховання дітей.

 Навчальний заклад - це перша сходинка у ланцюжку безперервної правової освіти. Завданням педагогів є: активізація уваги батьків щодо підвищення інтересу до правового виховання дітей, збереження та захист прав дитини.

Правова освіта передбачає ознайомлення юних громадян з конкретними і зрозумілими їм правами. Дітям доступні такі чотири групи прав:

1. Права на гідне існування, виживання, що включає право на життя і здоров'я, житло, їжу, ім'я, родину, турботу батьків, громадянство.

2. Права на розвиток, освіту, відпочинок і дозвілля.

3. Права на захист від приниження, насильства та експлуатації, а також особливі права дітей-інвалідів та сиріт.

         4. Права на свободу слова, думки та діяльності.

Знайомство дітей з їхніми правами доцільно здійснювати в двох напрямах: "Я і мої права", "Я і права інших людей". Це сприяє розумінню таких простих і водночас складних істин, як: "Мої права - це мої можливості, мої свободи", "Мої права закінчуються там, де починаються права іншої людини".

Пропоную розглянути план роботи з батьками щодо захисту прав і гідності дітей .

4.​ Вікторина «Відгадай, яке право гарантоване Конвенцією»

Мета: розширити знання педагогів про правове виховання дітей

Зараз Вам будуть запропоновані малюнки, Ви ж маєте встановити якому праву вони відповідають.

Ø          Жодна дитина не має бути примусово залучена до праці

Ø          Жодна дитина не має бути скривджена й зневажена

Ø          Всі діти мають право на вільне спілкування

Ø          Всі діти мають право на інформацію

Ø          Особлива турбота дітям-інвалідам

Ø          Всі діти мають право на любов і піклування

Ø          Всі діти є рівні у правах

Ø          Всі діти мають право на повноцінне харчування

Ø          Всі діти мають право на освіту

Ø          Всі діти мають право на відпочинок та дозвілля

Ø          Всі діти мають право на медичну допомогу

5. «Жорстоке поводження з дітьми та його наслідки» (презентація)

6. Літературно-правовий квест  «Пошук істини»

Мета: усвідомлення педагогами  того, що кожна людина має права і їх не можна порушувати.

Учасникам потрібно коротенько згадати зміст названої казки та вказати яке право героїв у ній порушено.

·                   Ш.Перо «Червона шапочка» порушено право на життя і житло.

·                   Г.Андерсен «Гидке каченя» - порушене право на ім’я.

·                   О.С. Пушкін «Казка про царя Салтана» - діти мають право жити зі своїми батьками і нікому не дозволено їх розлучати.

·                   Г.Андерсен «Дюймовочка» - діти мають право на ставлення як до рівних.

·                   Л. Толстой «Три ведмеді» - порушення права на відпочинок.

·                   І.Франко «Лисиця і журавель» - порушення права на харчування.

·                   Шарль Перро «Попелюшка» - кожна дитина має право на любов, турботу і сім’ю.

·                   брати Грімм «Білосніжка» - кожна дитина має право на життя.

7.Рольова  гра-вправа «Надія»( методикою «Нитки»)

Зараз я розповім вам історію, складену на підставі фактів, що мали місце в дійсності. Отже, жила-була дівчинка. Вона росла дуже щасливою дитиною. У неї були мама й батько, бабуся й дідусь і навіть старший брат. У дівчинки була РОДИНА. (Ведуча виводить учасника, якому була віддана картка «РОДИНА», і з’єднує його ниткою з «ДИТИНОЮ».)

Усі члени родини дівчинку дуже любили та піклувались про неї, вона знала тоді, що таке справжня ЛЮБОВ. (Виводиться учасник із карткою «ЛЮБОВ». Протягується друга ниточка.)

Родина дівчинки була досить забезпеченою й жила у великому та світлому будинку. (Виходить учасник із карткою «ДІМ»; протягується ниточка.)

Дівчинка училась у школі-гімназії, одній із найкращих у місті, вона здобувала ОСВІТУ. (Вихід наступного учасника з карткою «ОСВІТА»; протягується ниточка.)

У такий спосіб дотримувались ПРАВА маленької людини. (Вихід учасника з карткою «ПРАВА»; протягується ниточка.)

Дівчинка з НАДІЄЮ дивилась у майбутнє. (Вихід учасника з карткою «НАДІЯ»; протягується ниточка.)

Але так уже сталося, що майже в один рік батько та старший брат дівчинки загинули в автокатастрофі. Мама, не витримавши такого горя, почала сильно пити, а бабуся й дідусь, не перенісши лиха, що прийшло, вмерли один за одним. Так у дівчинки не стало РОДИНИ. (Ведуча входить у коло й перерізає ножицями ниточку «ДИТИНА» – «РОДИНА».) А разом із рідними пішла й ЛЮБОВ. (Ведуча розрізає нитку «ДИТИНА» – «ЛЮБОВ».) У дівчинки не стало й ДОМУ, тому що мама продала його за борги. (Ведуча ріже нитку «ДИТИНА» – «ДІМ».) Дівчинка разом із мамою опинилась на вулиці. Вона перестала ходити до школи. (Ведуча обриває нитку «ДИТИНА» – «ОСВІТА».) Права дівчинки не дотримувались, тому що з нею поруч не було дорослих, які би про неї піклувались. (Ведуча розрізає нитку «ДИТИНА» – «ПРАВА».) Лише світле проміннячко НАДІЇ ледь жевріло в її душі (єдина нитка, що залишається нерозрізаною).

Час спливав, і одного разу дівчинку небайдужі люди привели в сімейний дитячий будинок. Тепер вона вважає, що їй дуже поталанило. З нею поруч з'явилися чоловік і жінка, яких вона вже називає мамою й батьком, у неї є брати та сестри. (Ведуча зв'язує нитку «ДИТИНА» – «РОДИНА»). Дівчинка відчуває, що її люблять. (Ведуча зв'язує нитку «ДИТИНА» – «ЛЮБОВ».) У неї знову з'явився ДІМ, де вона почуває себе затишно й комфортно. (Ведуча зв'язує нитку «ДИТИНА» – «ДІМ».) Дівчинка знову почала ВЧИТИСЬ. (Ведуча зв'язує нитку «ДИТИНА – «ОСВІТА».) Дівчинка знову могла сказати: «Я – Людина, нехай поки маленька, але я маю ПРАВА». (Ведуча зв'язує нитку «ДИТИНА» – «ПРАВА».) Як добре, що є добрі люди, і як важливо не розстатися з НАДІЄЮ.

Це дуже сумна історія однієї дівчинки. Але вона напевно допомогла кожному відшукати відповідь на запитання: які ж умови необхідні кожній дитині для повноцінного життя та розвитку. Давайте обміняємось думками.

8.Вправа «Меморандум»

Мета: Сприяти взаєморозумінню між поколіннями.

Учасники об’єднуються у дві групи. Вихователь-методист пропонує членам кожної групи створити меморандум - дипломатичний документ, який висвітлює фактичну, документальну або юридичну сторону певного питання.

Перша група створює меморандум батьків до дитини «Я хочу, щоб моя дитина…», а друга група - до батьків «Я хочу, щоб мої батьки…».

По закінченні представник від кожної групи зачитує свій меморандум. Потім учасники визначають схожі позиції у представлених меморандумах.

9.Інформаційне повідомлення «П’ять шляхів до серця дитини»

Мета:Ознайомити з різними способами вираження любові до дитини.

Вихователь-методист: Шановні колеги, діти по-різному відчувають любов але кожній дитині вона необхідна. Існує п’ять способів виразити свою любов до дитини: Дотик; Слова заохочення; Час; Подарунок; Допомога.

Дотик - один із найважливіших проявів любові до дитини. У перші роки життя дитині необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голові, цілували тощо. Тактильна ласка  однаково важлива і для хлопчиків, і для дівчаток. Виражаючи свою любов до дитини цього віку за допомогою ніжних дотиків, голубіння, поцілунків, ви домагаєтеся більшого емоційного відгуку, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, адже тоді слова втратять усю силу і сенс. Кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою.

Час, присвячений спілкуванню з дитиною, - це ваш подарунок для неї. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені. Мені подобається бути з тобою». Іноді діти, для яких батьки не знаходять достатньо часу, саме поганими вчинками привертають до себе їхню увагу: бути покараним краще, ніж бути забутим. Тож яке би ви не були заклопотані, потрібно приділяти час не лише хатнім справам, перегляду телепередач, іншим задоволенням, а насамперед - своїй дитині.

Подарунок. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують ці подарунки, починають вважати, що любов можна замінити різними речами.

Слід пам’ятати, що ні кількість, ні коштовність подарунків не відображують силу почуття. Справжній подарунок дарують щиро: не в обмін, а просто так.

Допомога. Кожного дня діти звертаються до нас з різними запитаннями, проханнями про допомогу. Завдання дорослих - почути запитання та відповісти на них, вчасно допомогти дитині. Якщо дорослі допомагають дитині і роблять це з радістю, то душа дитини наповнюється любов’ю. Якщо батьки буркотять і сварять дитину, така допомога її не радує.

На кожному етапі розвитку дитини ми по-різному виражаємо свою любов до неї. Дуже важливо обрати саме ту форму вираження (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.

10. Підсумки семінару-практикуму.                 

Література

1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні.

2. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» / О.І.Білан, Л.М.Возна, О.Л.Максименко.- Тернопіль: Мандрівець, 2013.-264 с.

3.Конвенція ООН про права дитини.

4.  Родинне сонцеколо . Методичний порадник для роботи з батьками / Авт.-упор.Л.В. Калуська -Тернопіль:Мандрівець,2010 -140 с.

5.  Пілкуємось разом// Л. С. Сухарева –Харків: Основа, 2008 -126.

6. «Аспекти діяльності з правової освіти » // В.Кащук – Х.: Вид.-во «Ранок», 2009.-160 с.

7.Соціальний розвиток дитини / Т.І.Поніманська. – К. : Генеза, 3013. – 88 с.

8.Правове виховання – Х.: Вид.група  «Основа», 2010.-206 с.

https://drive.google.com/file/d/0B9gvmrI0ShjeeHRHb2JyTFppN0k/view?usp=sharing

Поради батькам з правового виховання

Поради батькам з правового виховання 

Якими діти народжуються – ні від кого не залежить, але в наших силах зробити їх хорошими через правильне виховання. 

 Плутарх

Шановні батьки! Ці поради допоможуть Вам знайти відповіді на запитання, які виникають при вихованні гіперактивних та замкнутих дітей, агресивних та тривожних, обдарованих та конфліктних. Допоможуть розібратися в питаннях адаптації та готовності дітей до школи. Ви можете ознайомляться з проблемами насильства в сім’ї та проблемами превентивного виховання неповнолітніх. Також отримати рекомендації щодо профілактики даних негативних проявів.

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.

Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.

Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.

Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей ,створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.

 Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання.

Якщо:

• Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;

• Дитину висміюють, вона стає замкнутою;

• Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;

• Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;

• Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;

• Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;

• Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;

• Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;

• Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;

• Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Пам’ятка для батьків з правового виховання

Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.

1.Коли порушуються права дитини?

·        Коли немає безпеки для її життя та здоров”я.

·        Коли її потреби ігноруються.

·        Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.

·        Коли порушується недоторканість дитини.

·        Коли дитину ізолюють.

·        Коли дитину залякують.

·        Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім”ї рішення.

·        Коли вона не може вільно висловлювати свої думки та почуття.

·        Коли її особисті речі не є недоторканими.

·        Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.

·        Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

2. Як реагує дитина на порушення її прав?

·        Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона грубить, блазнює, б”ється, замикається в собі і т.д.)

·        Її турбує особиста безпека і любов до неї.

·        Вона часто буває в поганому настрої.

·        Може втекти з дому.

·        Може приймати наркотики або алкоголь.

·        Може робити спроби суіциду (замаху на своє життя).

3.Де я можу дізнатись про права своїх дітей? До  кого звернутися?

·        Соціальний педагог школи Адамова Н.В.

·        Відділ сім”ї  та молоді Деражнанської районної  ради

·        Загальна Декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року.

·        Конвенція про права дитини прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20.02.1989 року.

·        „Перші кроки”. Посібник для початкового вивчення прав людини. Amnesty International. Easton Str. London.

·        Настільна книга для молоді „Твої права”. Міжнародна ліга прав дітей та молоді.             Київ 1999 р.

·        Комітет сприяння захисту прав дитини м. Київ, тел. 295-26-96

·        Всеукраїнський комітет захисту прав людини м. Київ, пров. Шевченка 13/21-в. к.8, тел. 228-87-83

·        Міжнародний Гуманітарний Центр „Розрада”, тел 234-83-68

4.Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

·        Пам”ятати що дитина – це окрема особистість, яка має свої  власні почуття, бажання, думки, потреби, які потрібно поважати.

·        Забезпечити її фізичну безпеку. Впевнитись, що вона має телефони 101,102,103,104, імена та телефони близьких родичів, сусідів.

·        Навчити її казати „Ні”, навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.

·        Негайно припинити фізичну та словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.

·        Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями та думками.

·        Пам”ятати про її вік та про те, що вона має особисті особливості.

·        Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

·        Залучати дитину для створення сімейних правил.

Діти в суспільстві найбільш вразливі.

Діти, права яких порушуються часто стають соціально і психологічно дезадаптованими.

Пам’ятка для батьків

1. Ніколи не займайтесь „виховною роботою” у поганому настрої.

2. Чітко визначте, що ви хочете від дитини ( і поясніть це їй), а також дізнайтесь, що вона думає з цього приводу.

3. Надайте дитині самостійність, не контролюйте кожен її крок.

4. Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і розглядайте з дитиною її правильні і неправильні, доцільні і недоцільні кроки до мети.

5. Не пропустіть моменту, коли досягнуто перші успіхи. Відмітьте їх.

6. Вкажіть дитині на допущену помилку, щоб вона осмислила її.

7. Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам’ятайте: сутність людини і її окремі вчинки – не одне й те саме.

8. Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, не зважаючи на помилку.

9. Виховання – це наступність дій.

10. Вихователь повинен бути твердим, але добрим.

Ви повинні знати 

1. З ким приятелює ваша дитина.

2. Де проводить вільний час.

3. Чи не пропускає занять у школі.

4. У якому вигляді або стані повертається додому.

Не дозволяйте дітям та підліткам

1. Йти з дому на довгий час.

2. Ночувати у малознайомих для вас осіб.

3. Залишатися надовго вдома без нагляду дорослих, родичів на тривалий час вашої відпустки.

4. Знаходитися пізно ввечері і вночі на вулиці, де вони можуть стати жертвою насильницьких дій дорослих.

5. Носити чужий одяг.

6. Зберігати чужі речі.

Ви зобов’язані помітити і відреагувати, коли 

- в домі з’явилися чужі речі (виясніть, чиї вони);

- в домі є запах паленої трави або синтетичних речовин (це може свідчити   про куріння сигарет із наркотичними речовинами);

- в домі з’явилися  голки для ін’єкцій, дрібні частинки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд (це може свідчити про вживання наркотичних препаратів);

- в домі з’явилися ліки, які діють на нервову систему і психіку (виясніть, хто і з якою метою їх використовує);

- в домі надто часто є запах засобів побутової хімії – розчинників, ацетону тощо (це може свідчити про захоплення дітей речовинами, які викликають стан одурманювання);

- відбулася швидка зміна зовнішнього вигляду та поведінки дітей: порушилася координація рухів, підвищилася збудженість або в’ялість, з’явилися  сліди від заштриків на венах, розширення зіниць тощо (це може свідчити про вживання дитиною наркотичних речовин).

Така форма роботи дає можливість батькам більше контролювати та розуміти своїх дітей, розуміти їхнє життя; підвищує правову освіту батьків, допомагає їм правильно виховувати своїх дітей.

Кілька коротких правил

1.Показуйте  дитині , що її люблять такою, якою вона є , а не за якісь досягнення.

2.Не можна ніколи (навіть у пориві гніву )говорити дитині ,що вона гірша за інших.

3.Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання .

4.Намагайтесь щодня знаходити час ,щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

5.Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками ,але й із дорослими.

6.Не соромтесь підкреслювати,що ви пишаєтеся своїм малюком .

7.Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини .

8.Завжди говоріть  дитині правду ,навіть коли вам це невигідно

9.Оцінюйте тільки вчинки,а не її саму.

10.Не домагайтеся успіху силою . Примус – найгірший варіант морального виховання . Примус у сім’ї порушує  особистість  дитини .

11.Визнайте право дитини на помилку .

12.Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів .

13.Дитина ставиться до себе так , як ставляться до неї дорослі .

14.І взагалі  ,хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини ,і тоді ви краще зрозумієте ,як її виховувати .

Рекомендації батькам гіперактивних дітей

• У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку ,коли вона цього заслужила ,підкреслюйте успіхи . Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах .

• Уникайте повторень слів «ні» і «не можна»

• Говоріть стримано ,спокійно  і м’яко .

• Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу ,щоб вона могла його завершити.

• Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

• Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності ,що вимагають концентрації уваги.

• Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийму їжі, виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові .

• Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив .

• Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером . Уникайте неспокійних, гучних приятелів. Оберігайте дитину від стомлення ,оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання , гіперактивності . Давайте дитині можливість витрачати надлишкову  енергію . Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі .

Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей

У роботі з дітьми з тривожністю необхідно

• Постійно  підбадьорювати ,заохочувати  демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;

 • Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності,уміння правильно  оцінити їх ,опосередковано ставитися до власних успіхів ,невдач ,не боятися помилок ,використовувати їх для розвитку діяльності ;

• Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;

• Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності ;

• Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками , розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;

• Щоб перебороти скутість ,потрібно допомагати дитині розслаблюватися ,знімати напругу за допомогою рухливих ігор ,музики ,спортивних вправ ;допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості,рішучості ,що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;ігри,що виражають тривожність занепокоєння учасників ,дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх , оцінити їх як  характеристики ігрових персонажів ,а не даної дитини,і  на основі психологічного «розототожнення» з носі є гнітючих переживань позбутися власних страхів.

• Не сваріть дитину за те,що вона посміла гніватися на вас. Навпаки,поставтеся до неї,до її обурення з розумінням і повагою :допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.

• Тільки тоді,коли емоції згаснуть,розкажіть дитині про те,як ви переживали,коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій .

• Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування,терпимо його доти,доки воно не вибухне,як вулкан,яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так,щоб не принизити дитину,не звинуватити,а просто виявити своє незадоволення.

Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки

• Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

• Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

• Заохочуйте  в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.

• Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.

• Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.

• Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми:

    Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.

• Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.

• Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.

• Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате , ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.

Кілька порад батькам замкнутих дітей:

• Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми.

• Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.

• Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

Принципи спілкування з агресивними дітьми:

• Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.

• Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.

• Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.

• Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

Поради батькам конфліктних дітей

• Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати  дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».

• Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.

• Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.

• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

• Що ж включає в себе психологічна готовність до навчання в школі? Важливим є те, що майбутній школяр «починається» з позитивного ставлення до школи, бажання вчитися, прагнення до здобуття знань. Величезну роль у прояві такого ставлення відіграють правильне уявлення дітей про навчальну працю та шкільне життя. Вони допомагають збагнути дітям всю серйозність навчальної діяльності та відповідально ставитися до учнівських обов’язків. Батькам треба пам’ятати  це, щоб роботу в цьому напрямку будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем: постійно переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, унаслідок чого дитина дізнаватиметься щось нове. Не варто залякувати труднощами, що можуть вплинути на навчання. Треба пам’ятати  про те, що в школі часто буває робота не цікавою, але важливою, яку потрібно виконувати, слід привчати дитину підкорятися слову «треба». Варто формувати вміння доводити почату справу до кінця, переборювати труднощі, переживати задоволення від зробленого, не засмучуватися невдачею.

• Прагнення йти до школи живиться передусім пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі властивої дітям допитливості і на кінець дошкільного дитинства набирає форм пізнавальної активності. Тому батьки повинні сприяти формуванню допитливості, здатності розділяти відоме й невідоме, переживати почуття  задоволення від набутих знань, радості й захоплення від виконання інтелектуальних завдань.

• Розумова готовність дітей до школи не зводиться тільки до оволодіння певною сумою знань про навколишнє. Важливий не тільки обсяг тих знань, які має дитина, скільки їх якість, ступінь усвідомленості, чіткість. Саме тому важливо не вчити дитину читати, а розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки, не вчити писати, а створювати умови для розвитку моторики, і особливо рухів руки і пальців.

• Необхідно розвивати у дітей здібності слухати, розуміти зміст прочитаного, вміння переказувати, проводити зорове зіставлення. Розумова готовність визначається як умінням дошкільника розв’язувати прості задачі, робити звуковий аналіз слова або зв’язно розповідати про зображення на картинці, так і тим, якою мірою доступні операції аналізу, синтезу, порівняння, класифікації.

• Є діти, які не досягають такого рівня розумового розвитку, за якого вони можуть успішно включитися в навчальний процес, зазнають у першому класі значних труднощів, навіть в умовах незалежного індивідуально підходу до них. У таких випадках очевидна не готовність до навчання.

• Необхідно, щоб дитина вміла слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час занять, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання не зрозуміле, оцінювати свою роботу. До початку навчання у школі майбутні першокласники мають оволодіти такими поняттями: «більше», «менше», «однаково», «стільки само», «короткий і довгий», «старший і молодший»; уміти порівняти найпростіші предмети.

• Вольова готовність дітей до школи означає здатність керувати своєю поведінкою, довільно спрямовувати свою психічну діяльність. саме певним рівнем вольового розвитку маленького школяра обумовлюється його здатність зосереджуватися на виконанні шкільних завдань, скеровувати увагу на уроці, довільно запам’ятовувати й відтворювати матеріал. Формуванню у першокласників відповідальності за учнівські справи, сумлінного ставлення до своїх учнівських обов’язків сприяють розвинені батьками в період дошкільного дитинства мотиви елементарної обов’язковості правил поведінки та вимог дорослих. Тому важливим завданням у період підготовки дитини до школи має  стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися; формування правильних моральних уявлень, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу. Обізнаність із моральними нормами, які визначають людські взаємини, здатність дотримуватись правил поведінки в колективі – надійний компас для новачка в новому середовищі.

• Одне з першочергових завдань сім’ї, у забезпеченні загальної готовності дитини до школи полягає у тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Туди входить піклування батьків про нормальне харчування малюка, загартування організму, медичне обстеження.

• Успішність навчання в школі багато в чому залежить від функціонального розвитку і стану здоров’я дитини. Дитячий організм сприйнятливий до негативних зовнішніх впливів через морфологічну та функціональну незавершеність усіх систем і органів.

 Навантажень зазнає несформований опорно-руховий апарат, коли доводиться протягом тривалого часу утримувати статичну позу. Тому треба слідкувати, щоб у дитини не відбулося викривлення хребта. Слабко розвинені також дрібні м’язи кисті, тому в дітей часто втомлюється рука. Ступенем розвитку вищої нервової діяльності зумовлені незначна кількість уваги, недостатність внутрішнього гальмування, швидке зростання збудження, що зовні виявляється у зайвій рухливості та чисельних відволікань від діяльності, коли вона вимагає зосередження. Усе це необхідно враховувати дорослим, будуючи свою взаємодію з дитиною.

• Психологи підкреслюють, що підготовка до школи повинна полягати не тільки і не стільки в навчанні дитини спеціальних знань і вмінь, скільки в загальному розвитку її розумових здібностей і пізнавальних інтересів, у формування вміння спостерігати й узагальнювати явища і на основі цього робити певні висновки.